Поиск

Повідомлення

Середа, 16 травня 2018 12:30

Українська громада використовувала назву Єлисаветград, – історик

На «Громадському радіо» пройшов «батл» між завідувачем кафедри історії України Центральноукраїнського педагогічного університету Олександром Чорним та головою ГО «Асоціація політичних наук» Дмитром Сінченком про перейменування міста.

Пропонуємо до прочитання текстову версію дискусії.

Ведучий 1: Дмитро Сінченко стверджує, що Єлисаветград – це не єдина історична назва, а одна з історичних назв. Кропивницький – це точно не історична назва. 

Дмитро Сінченко: Вже історична. Тепер. 

Ведучий 1: Не можна ж говорити про повернення до назви, якої досі не було. 

Дмитро Сінченко: Сам термін «історична назва» – це будь-яка назва, яку носило місто в певний період історії. 

Олександр Чорний: Я думаю, що не потрібно займатися підміною понять. Я неодноразово чув, що всі назви, які носило наше місто, є історичними. Я думаю, що тут потрібно говорити про першу назву. Якщо ми говоримо про першу назву, то це, очевидно, має бути або Єлисаветград, або Єлисавет. Причому українською мовою потрібно говорити не Єлизаветград, і не Єлісаветград, а саме Єлисаветград, як воно вживалося в тодішніх документах.  Так само, як і назва Єлисавет. Річ у тому, що назва Єлисавет зустрічалася з того самого часу, як назва Єлисаветград, а може і раніше, тому що українське козацтво, зокрема, козаки Запорізької Січі, які зверталися до коменданта фортеці Святої Єлисавети, писали як правило «Єлисавет». І українська громада міста дуже часто використовувала назву Єлисаветград і ця назва прижилася. Вона зустрічається і у творчості Тараса Шевченка, і особливо яскраво про суть української назви Єлисавет вказує період з 1917-по 1924-го року. Річ у тому, що в документах Центральної Ради на початку березня 1921-го року було прийнято закон про тимчасовий устрій Української Народної Республіки, і там була відмінений поділ тодішніх українських земель на губернії і замінено на округи, і одна з округ мала бути з центром в Єлисаветі. Під цим підписалися і Грушевський, і Винниченко. Тому не можна говорити, що всі інші назви є історичними.

Ведучий 1: Дмитре, чому ви проти цієї назви, яка, насправді, в історії протрималася найдовше?

Дмитро Сінченко: З тим, що вона протрималася найдовше, я погоджуюся, але кожна назва історична – це факт, тому давайте не будемо маніпулювати. Чому не можна допускати назви Єлисаветград? Тому що це повернення Російської імперії, це зміна шила на мило. Сенс декомунізації був у тому, щоб позбутися нав’язаних нам колоніальних топонімів. 

Ведучий 1: Тоді треба перейменувати й Київ, і купу міст. Адже Київ за часів Російської імперії теж так називався. 

Дмитро Сінченко: Ми не говоримо про те, яким чином називалося місто часів Російської імперії, ми говоримо про те, хто його так назвав і чому. 

Ведучий 1: Миколаїв, Херсон, Одеса, Сімферополь, Севастополь були засновані і названі за часів імперії. 

Дмитро Сінченко: Це дискусійне питання, і, можливо, колись ми прийдемо до того, щоб перейменувати і ці міста. Я не заперечую, а, можливо, і не прийдемо. Але повертатися до назви часів Російської імперії, не можна. Місто було назване на честь цариці Єлизавети, на честь її янгола-охоронця.

Ведучий 2: От як раз на честь покровительки, а не самої Єлизавети. 

Ведучий 1: А місто Миколаїв назвали на честь Святого Миколая. 

Дмитро Сінченко: Єлизавета, Єлисавета – це все були назви, які використовувалися одночасно. Змінювалася абетка, змінювався правопис у Російській імперії, і певний період було «з», певний – «с». 

Ведучий 1: Тобто ви вважаєте, що, направду, це місто було назване на честь цариці? 

Дмитро Сінченко: Абсолютно так, так само, як Санкт-Петербург був названий на честь не Святого Петра, а царя Петра. 

Олександр Чорний: Знову йде підміна понять, і вона трактувалася весь «брудний» період дискусій за нову назву міста. Єлизавета, Єлисавета – тут сперечалися краєзнавці, історики, пересічні громадяни ще з 1989-го року, коли вперше було висловлено думку, що місто має бути перейменоване, адже Кіров не має до цього міста жодного стосунку. Є таке видання «Єлисаветградське Євангеліє», воно датується початком ХІХ століття, і в тій главі, де йде розповідь про Єлисавету і Захарія, вона називається саме Єлисавет. І я думаю, що ті кошові отамани з 1754 по 1775 рік, писали в Єлисавет, сприймали саме релігійну складову в цій назві.

Дмитро Сінченко: Вони сприймали не релігійну складову, а назву фортеці – географічного об’єкту. 

Олександр Чорний: З шести міст на півдні України, заснованих в другій половині XVIII – на початку ХІХ століття, лише наше місто не має відомого указу про його найменування. І невідомий він з огляду на те, що місто було іменоване європейською картографічною традицією. Фортеця будувалася під величезною таємницею, тому що за Белградським мирним договором 1739-го року імперія не мала права будувати подібних укріплень. А фортеця Святої Єлисавети з гарнізоном в 2 тисячі чоловік була величезною загрозою для Кримського ханства. І лише купці, розвідка і так далі засвітили цей факт в європейській пресі. І коли європейська преса це опублікувала і деякі  європейські монархи питали, що там відбувається, то змушені були оприлюднити цю інформацію і в Російській імперії. Але в європейську картографічною у традицію вона вже пішла з оцією приставкою «город» - Єлисаветград. Відповідно, з 1754-по 1785-ий рік існували дві назви – і Єлисавет, і Єлисаветград.

 

Прочитано: 85 разів

You have no rights to post comments

Авторизація через соц.мережі

Фото тижня

Погода

Partly Cloudy

22°C

Кіровоград

Partly Cloudy

Humidity: 42%

Wind: 22.53 km/h

  • 25 May 2018

    Mostly Sunny 27°C 13°C

  • 26 May 2018

    Mostly Cloudy 20°C 15°C