Поиск

Четвер, 04 жовтня 2018 16:31

Легенда про художника і гімназистку

Цій легенді більше 100 років.

Одного разу художник Феодосій Козачинський сидів у Ковалівському парку і побачив дівчину. Вона була дуже гарна, в неї були закохані усі чоловіки міста. Але вона любила свого нареченого – Отто (за іншою версією Ганс Вернер), який приїхав з Німеччини і працював інженером на заводі Ельворті. Тамара (так звали дівчину) навчалася в Жіночій класичній гімназії (наш педагогічний університет). Художник був вражений її красою і попросив дозволу намалювати її просто на вулиці. Так з’явилася ця картина красивої дівчини у капелюшку.  Драма цієї історії полягає в тому, що на момент написання картини Тамара була вже смертельно хвора. Дівчина дізналась про це тієї ж осені, коли її наречений поїхав до Німеччини, щоб у батьків попросити дозволу на шлюб. Коли вона зрозуміла, що не побачить свого коханого, вона сказала друзям: «Я наречена, і так і помру. Хочу, щоб мене вбрали у білу сукню і поклали у білу карету». Так і сталося. Все місто прощалося з Тамарою Головченко. Білі коні, біла карета, Тамара з короною на голові, біла фата, біла сукня… А поруч ішов заплаканий наречений. Поховали Тамару Головченко на Петропавлівському цвинтарі. 

Художник не надовго пережив свою музу.  1921 році він помер від голоду, але вони обоє залишились у пам’яті в людей – через картину, на якій зображена дівчина. Хвора, але дуже красива. Її портрет зберігається в Художньому музеї нашого міста. 

Розповідь за Анатолієм Юрченком,

вільно оброблена Оленою Класовою..

 

Надсилайте історії, які передаються від покоління до покоління у вашій родині і тільки чекають, щоб їх опублікували. З нетерпінням чекаємо ваших розповідей на поштовій скриньці: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..
Прочитано: 12525 разів

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі

Авторизація через соц.мережі

Місто очима Андрія Ліпатова